Як батькам розуміти свою дитину та як розмовляти з підлітками про війну та небезпеку?

Війна – неймовірний стрес для кожного українця. Підлітки, на відміну від дітей, вже розуміють, що відбувається, і дуже часто не знають, як реагувати.

Цікавий факт про підлітків. Вони дуже відрізняються і від дітей молодшого віку, і від нас, дорослих, та їх особливість має у даній ситуації як мінуси, так і плюси. Плюс в тому, що вони легко проходять кризи. Вони навіть у мирний час дуже важко переживають свої підліткові стани. Однак, саме завдяки цьому вони більше готові до руйнувань звичних основ, ніж дорослі. При цьому, підлітки переживають ті самі емоції, які переживають і дорослі: страх, розгубленість, відчай. Для них це більш звичний стан, який супроводжує їх увесь підлітковий період. Але коли ці стани загострюються, вони стають більш інтенсивними.

Підлітки проявляють емоції дуже незвичним способом.

Діти, коли їм страшно, плачуть, просяться на руки, щоб їх обійняли, ставлять питання, інколи страшні.

Дорослі діляться один з одним, обговорюють новини.

У підлітків же зовсім не типові реакції. Наприклад, підліток може стати надмірно дратівливим абсолютно на все: до нього не підійти, не попросити. Батьки це сприймають, ніби він заважає такою поведінкою. Другий спосіб реагування підлітка: вони починають ображатися. Стають вразливими. При цьому, ображаються вони лише на близьких: на братів, сестер, найближчих друзів, батьків. Це так само часто сприймається дорослими як фактор, що заважає розбиратись у більше серйозній ситуації, що склалася. Також, вони можуть стати гнівними, злитися на все, кричати, матюкатись. І це теж дратує дорослих. Є ще один тип реакції, який дуже незвичний для дорослих: це абсолютний спокій, позитив, незворушливість, ніби взагалі нічого не відбувається. Ніби все абсолютно нормально. Що теж дуже дисонує зі станом дорослого, яких знаходить у стресі.

Усі ці реакції, які ми можемо бачити і які не схожі на те, що людина боїться, це все і є демонстрація та способи вияву тих переживань, що відбуваються у підлітка. І проявляє він це тому, що дуже не хоче бути схожим на дитину. Він не хоче бути слабим, він не хоче бути боягузом, він намагається бути більш дорослим, аніж самі дорослі. Наші підлітки намагаються нас захистити. Перемкнути на інше, не про війну, страх смерті, а на моменти, які дратують, ображають. Вони захищають нас та намагаються бути опорою. Всередині у них маленький екзамен на дорослість, ніби вони перевіряють, наскільки вони круті, сильні, сміливі, аби не бути дитиною, а бути дорослим.

Деяких батьків це зводить з розуму, бо вони не знають, як із ними спілкуватись. Емоції та реакції у підлітків можуть бути у будь-яких поєднаннях, і це абсолютно нормальна реакція на те, що відбувається. Їх необхідно підтримувати та висловлювати подяку. Але більше треба говорити про наші стани. Адже дорослі намагаються захистити своїх дітей, захищаючи від усієї інформації. З підлітками необхідно бути чесними, відвертими. Не потрібно ховати свої емоції, свої страхи та переживання. Необхідно говорити про це, впроваджуючи думку позитивним закінченням. Дорослі для підлітка – модель, як можна переживати ці стани та при тому рухатись в сторону перемоги, подолання страху. Ми можемо показувати їм напрям, як виховувати в собі найкращі якості дорослості.

Це для них травматично, оскільки у підлітковому віці вони спираються саме на своє коло спілкування з однолітками. Коли підліток втратив спілкування зі своїм класом, зі своєю спортивною секцією, з колом друзів і опиняється у місці, де йому абсолютно не знайомі картинки, запахи, звуки, способи та правила спілкування та режим життя, у них виникає дуже сильний стрес. Згідно з підлітковим способом мислення, він поділяє світ на «своїх» та «чужих». І відчуває себе «чужим». Навіть коли в абсолютно безпечній ситуації для дорослого цінна ця безпека, а для підлітка – не настільки. Батькам необхідно допомогти адаптуватись. Це можуть бути такі самі евакуйовані підлітки, з якими, навіть за допомогою волонтерів, необхідно організувати клуби, гуртки, які дозволять підліткам спілкуватись один з одним. Також підлітку дуже важливо відчувати себе потрібним. Можна долучити його до волонтерської роботи. Тоді момент «непотрібності» та «вигнаності» проходить.

https://1plus1.ua/novyny/ak-govoriti-z-pidlitkami-pro-vijnu-poradi-psihologa-u-snidanok-onlajn